Це була, мабуть, найдивніша епоха для гурту. Між усіма карантинами та заборонами ми все-таки знайшли час для музики. Це було як спроба створити щось більше, ніж просто пісні. Чи потрібен цей альбом? Чи вистачить нам сил, щоб продовжувати, якщо немає перспективи ділитися ним з іншими?
В цей час ми писали пісні, які так і не стали частиною великої картини. Можливо, ми просто грали для себе — мовчки, в порожнечі, знаходячи сенс у тому, що ніхто не чує. І хоча цей альбом так і не вийшов, його сліди залишаються з нами.
