Запис був спонтанним, без великого плану чи репетицій. Ми просто хотіли зафіксувати момент, коли все звучить так, як є, без коригувань та компромісів.

Це не просто пісня — це щось, що ми намагаємось зрозуміти, навіть після того, як воно вже записано. Вона не про велику ідею, це просто ми намагаємося по-своєму зібрати себе…

Одна з тих пісень, які ми не планували, але вона прийшла сама.

Останній концерт у такому складі. Час тягнувся повільно, але ми все одно відчували, що він закінчується.

Це було наше бажання зникнути в чомусь розмитому, в чомусь, що не дає відповіді.

Це був перший крок у щось нове. Невпевнене, як і все тоді, але справжнє.